«Джинґо» – Террі Пратчетт

Про книгу:

«Джинґо» — четвертий роман із циклу про Міську варту серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта, що висміює агресивний горе-патріотизм та безпідставний войовничий ентузіазм.

Зненацька з глибин Округлого моря здійнявся… цілий острів і, звісно ж, найближчі до нього Анк-Морпорк та їхній морський сусід Хапонія претендують на нову територію та навіть готові розпочати за неї війну. Правда, готовність у випадку анк-морпоркців означає хіба що хвацький бойовий дух. Командор Варти Семюел Ваймз відчуває, як у місті змінився вітер — так, що не пізнати, хто тепер друг, а хто ворог — і за будь-яку ціну намагається зупинити, мабуть, найбільший у своїй кар’єрі злочин.

Тим часом лорд Ветінарі як вправний політик який звик жонглювати інтересами впливових людей, намагається втримати місто на плаву. Допоможуть йому в цьому геніальний винахідник Леонард із Квірма і значно менш обдаровані вартові, які несподівано розкриють свій потенціал.

Враження:

щось я не готовий вигадувати унікальні враження до кожної з 41 книг, тож просто скажу, що вся серія про Дискосвіт це унікально чудові книги, від яких неможливо відірватися, тож люблю, ціную і надихаюся.

Книга на сайті видавництва: «Джинґо» – Террі Пратчетт

Author	Террі Пратчетт
Rate	★ ★ ★ ★ ★
ISBN	978-617-679-910-8
Lang	UA
Publisher	Видавництво Старого Лева

Highlights

Цікаві кальмари були страшенно цікаві. Жаль тільки, не дуже кмітливі.

Процесія демонструє дружні відносини Академії з міським урядом, що тримаються на самій обіцянці зробити все, що ми попросимо, якщо ми пообіцяємо нічого їх не просити.

Там, на широкій вулиці, вишикувалось біля п’ятдесяти неповнолітніх злочинців, середній вік яких становив близько одинадцяти. Середній вік за рівнем цинізму та вселенського зла: близько 163.

При тому багато супився, гриз олівець і, як одного разу висловився Ваймз, погрожував правопису і пунктуації злісною розправою.

Ви про щось думаєте, сер. Чи не так? — Так, це функція мозку, яку я вряди-годи застосовую, капітане. Як не дивно.

І врешті-решт він утримував Леонарда, бо з ним легко розмовляти. Той ніколи не розумів, про що говорить правитель Ветінарі, бо його бачення світу було таким же вигадливим, як у каченяти зі струсом мозку, та й тим паче він ніколи не слухав. А відтак був неперевершеним співрозмовником. Зрештою, коли ви звертаєтесь до когось по пораду, то вже точно не тому, що хочете, щоб вам її дали. Ви просто хочете, щоб хтось був поруч, поки ви говорите самі з собою.

Я ніколи цього не розумів, — сказав він. — Люди вбивають одне одного лише тому, що їхні боги трохи почубились… — О, в них один бог, сер. Вочевидь, вони воювали через слово в їхньому святому письмі, сер. Ельхарібійці кажуть, що воно означає «бог», а смейлійці твердять, що «муж». — Як їх можна сплутати? — Розумієте, на письмі вони відрізняються одною крихітною крапочкою. Хоч дехто вважає, що це всього лиш мушиний послід. — Столітні війни через те, що якась муха сернула не там, де треба?

Фреде, найкращою традицією Варти є тихенько покурити десь, де не дує вітер, о третій ночі. Не захоплюйся так, гаразд?

Я тут подумав: ті хапонці надзвичайно хоробрі, — сказав Морква. — Боюся, Ноббі, білим пір’ям вони хочуть присоромити тебе і змусити вступити до війська. — А, то нестрашно, — відказав Ноббі — чоловік, який не соромився осоромитись. — Що мені з цим зробити?

Він глипнув на лице в дзеркалі. На жаль, воно виявилось його.

Він щось фальшиво мугикав собі під ніс із відстороненим заклопотаним поглядом. Це означало, що якась Велика Думка вимагала закриття усіх неважливих процесів. І він знову випромінював довкола себе поле роздратованої невинності, що, на її думку, була невід’ємною частиною його Ваймзності.

В його очах з’явився той особливий вогник маленького мужчинки, в руках у якого опиняється величезна зброя.

Ти хотів, щоб на тебе дивилися і вчилися. «Veni, vidi, vici». Прийшов, побачив, переміг. Ці слова завжди здавались Ваймзу надто влучними. Адже таке спонтанно не стріляє в голову, чи не так? Цей вислів звучав так, ніби він над ним працював. Либонь, сидів довгими вечорами в своєму наметі, шукаючи в словнику короткі слова на V, припасовуючи їх… Veni, vermini, vomui — прийшов, налигався, виблював? Visi, veneri, vamoosi — погостював, підчепив сороміцьку хворобу, втік? Яким же було полегшення, коли він придумав ці три короткі вдалі слова. Він, мабуть, спочатку їх придумав, а тоді подався завойовувати чийсь край.

«Завжди корисно протистояти ворогу, готовому загинути за свою землю, — прочитав він. — Це означає, що у вас на меті одне і те ж».

Потрібно було лише сподіватися, що в критичний момент ти вчиниш правильно

Вона розвернулася і побачила двох чоловіків з сітями в руках. Вони би накинули їх на вовка. Та вони не очікували побачити перед собою оголену жінку. Раптова з’ява голої жінки завжди змушувала людей переглянути свої невідкладні плани.

То мало бути «мама», але я вирубився, а Голка Нед не помітив, що я був догори дриґом. — Я думаю, він би помітив… — Він теж був налиганий. Ну, сержанте, яке ж то тату, якщо людина пам’ятає, як воно в неї з’явилось.

О, ніхто ніколи не чув, щоби Фортуна їм усміхалася, сер. — Це тому, казав генерал Тактикус, що вони самі собі усміхаються, — мовив Ваймз.

Коли люди не бачать нічого, крім бездонної безкінечності в себе над головами, у них завжди є порив і відчайдушне бажання знайти когось, за ким іти слідом.

У чистому повітрі небо зоріло зорями, які нагадували всім уважним споглядачам, що саме в пустелях і на височинах зароджуються релігії. Коли люди не бачать нічого, крім бездонної безкінечності в себе над головами, у них завжди є порив і відчайдушне бажання знайти когось, за ким іти слідом.

Ніч завжди стара.

Тактикус каже, що вночі всі армії мають однакову чисельність, сер.

Не розумію, — застогнав він, — Я лише десять хвилин як жінка, а вже ненавиджу вас, чоловічі сволоти.

Посол, щоб ти знав, зарозумілий дурень. Анк-Морпорк не має монополії на таких типів.

І ось, що він думав: останні кілька років головне військо хапонської армії воювало зі всіма, з ким була охота. Його нехитрий розум підказував йому, що натепер солдати, які вижили, мали звичку залишатись живими наприкінці кожної битви. І також мали чималий досвід у протистоянні з різними ворогами. Дурні вже були мертві.

Зненацька світ знову став на круги своя. Якщо Морква робить щось настільки дурне, значить, все нормально.

🟠 Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

🛸 Дронопад

🔪 RUSORIZ

🫶 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

♥️ на кохве з курасаном класового розриву