Війна за наші емоції та вибір вирує в Україні і світі, довкола і всередині нас. Кількість ліній фронту незліченна. Люди воюють у сім’ях, онлайн-спільнотах і суспільствах. Держави воюють з людьми, компаніями та між собою.
Як не розірватися між спільнотами й не втратити відчуття реальності, коли фейки змішалися з правдами, а комунікативна війна стала запеклішою за фізичну?
Український дипломат і комунікатор Дмитро Кулеба переконує: інформаційній агресії можна протистояти. На прикладах України, інших країн та компаній він аналізує, як відбувається війна за реальність, і виокремлює п’ять правил, що допоможуть навчитись у ній перемагати.
Враження:
Це прямо має бути настільною книгою. Дмитро Кулеба, міністр закордонних справ України в один з найскладніших часів нашої історії, написав практичний посібник як боротися з фейками, стояти за правду і відділяти кукіль від пшениці. Must read від першої і до останньої сторінки.
Книга на сайті видавництва: Війна за реальність. Як перемагати у світі фейків, правд і спільнот
Highlights:
Для цього робиться все, щоб людина не стежила за історією в її розвитку, а лише фіксувала інформаційні спалахи. Якщо бракує сил стежити за загальною картиною, зосередьтеся хоча б на термінології. Її зміна свідчить про те, що змінилася реальність.
Ми вже не хочемо глибше й довше. Ми хочемо швидше й коротше. Тому тексти з їхнім прагненням до розгорнутості й абстрактності програють лаконічним відео з конкретним візуалізованим сигналом.
Кожен із нас відповідальний за війну і мир по всіх лініях фронту.
…побачену смерть неможливо «розбачити». Щоразу, коли ми бачимо картинку смерті на війні, ми робимо селфі зі смертю.
Когнітивний бій у соцмережі відповідає за параметрами фізичному ближньому бою. Його основні риси — несподіваність, швидкість і жорстокість.
«Щоб перемогти, треба бути не загалом сильнішим за свого супротивника, а сильнішим за нього в точці удару й у мить удару»
21 лютого 2018 року відома американська модель і зірка телешоу Кайлі Дженнер твітнула: «То є ще хтось, хто більше не відкриває SnapChat? Чи тільки я… Ой, це так сумно». Вартість акцій SnapChat миттєво впала на 1,3 мільярда доларів США. Можливість політика чи зірки ось так, у межах 140 знаків, вершити долі світу й компаній вражає так само, як спрямований донизу палець імператора на римській арені викликав екстаз у тисячі глядачів. Воістину, немає нічого нового, окрім технологій.
Заборона російських соцмереж була черговим кроком, щоб стимулювати міграцію українців із російського інформаційного простору до вітчизняного й західного. Це було логічне й неминуче продовження рішень про заборону російських телеканалів і фільмів через пропаганду, яку вони транслювали. А також гастролей в Україні російських виконавців, які незаконно перетинали окупований Крим і виступали там. Це була боротьба за вплив на людей.
Соцмережі та їхні наступники месенджери — ідеальний простір, щоб маніпулювати людьми. Вони краще за телебачення дають змогу сіяти гнів і пожинати плоди — а це ослаблені громадяни, суспільства й держави.
У 2018 році рекордно впала довіра до соцмереж, медіа і платформ на кшталт ґуґлу. Люди стали менше цікавитися новинами. Натомість довіра до журналістів зросла. У перекладі людською мовою це означає, що з’явилося усвідомлення: Потоп є, а Ноя з ковчегом немає. Обмеження у споживанні й журналістика першими спадають на думку як рятівники.
Смартфон привчив нас до прийнятності та навіть бажаності миттєвого редагування реальності. Смартфон приглушує голос нашого розуму. Привчає нас до того, що все має бути швидко і просто.
Не майте жодних ілюзій — смартфон і є тим інструментом Великого Брата, який постійно за нами стежить. Він безмежно крутий. Тому що ми не вважаємо його злом і постійно тримаємо при собі. Ми добровільно віддаємо себе йому в руки, обираючи «Дозволити» у встановлених у ньому програмах. Він не лише стежить за нами — він нами керує. Бо це він є джерелом нашої реальності.
Великий Брат промовляв із величезного екрана до аудиторії одноманітних людей. Тим часом до нього стрімко наближалася дівчина в яскравих червоних шортах і білій майці. У руках у неї був молот. За нею гналися силовики, але марно. На фінальних словах Великого Брата вона встигла кинути молот в екран, і той розбився на друзки. Хвиля світла з екранного потойбіччя, немов від ядерного вибуху, накрила глядачів.
Але є дві очевидні проблеми. У блокчейні за свої дані цілком відповідає сама людина, а не посередник, якому вона ці дані довіряє. Це просто проти людської природи — ми ж так любимо скидати із себе відповідальність. Так, потім скаржимося, що нашою довірою зловживали. Але це потім. У реальності змусити людину взяти на себе повну відповідальність за власні дані не менш складно, ніж змусити її дотримуватися десяти заповідей.
Віртуальний світ баламутить душу. Її поступово витісняють накопичені та проаналізовані великі дані. Проте вони не можуть запропонувати людству нічого, окрім цифрового просвітництва. На його основі можна збудувати зручніше життя. Але неможливо збудувати життя справедливіше.
Саме під час війни люди схильні вірити не правді, а своїм. Особливо складно стає тоді, коли сторони конфлікту конструюють реальність на принципово різних цінностях та етичних принципах.
Комунікатори конструюють реальність людини та спільноти не з фактів, а з тлумачень фактів.
Немає проблеми в тому, що кожен вірить у щось своє та існує у власній реальності. Проблема виникає тоді, коли хтось намагається нав’язати іншому свою реальність силою м’язів, зброї, політики чи грошей. А інтерпретація фактів спрямовується на провокування конфліктів і безпідставне приниження гідності й обмеження свободи.
«Гібридна війна» стала таким же зручним інструментом комунікації, як «війна з терором», «війна з корупцією» або «війна за реформи». Це гнучкі терміни-гачки, на які комунікатори підвішують аудиторію. І ці рамки вигідні самій аудиторії, тому що спрощують уявлення про проблему. Вони вигідні й комунікатору, тому що він може наповнювати їх потрібним змістом незалежно від суті питання. І так формувати в аудиторії потрібні уявлення про реальність. Професійною мовою це називається «фреймінг». Один із найкрутіших фреймінгів в історії людства — знаки зодіаку. Нам кажуть, що ми Овен, або Діва, або ще хтось. Ми починаємо так чи інакше вірити в це й асоціювати свої риси характеру з характеристиками знака.
| Author | Дмитро Кулеба |
| Rate | ★ ★ ★ ★ ★ |
| ISBN | 978-617-7563-65-4 |
| Lang | UA |
| Publisher | книголав |
Відкрийте більше з gallery21
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.