«Атлант розправив плечі. Частина третя. А є а»

Про книгу:

«Атлант» – magnus opus Айн Ренд, який вона писала 12 років. Згідно з даними опитування Бібліотеки Конгресу США, це друга після Біблії книга, яка змінила життя американських читачів. Ренд в численних інтерв’ю американській пресі стверджувала: сть життєвого процесу». Бурхливі обговорення фундаментальної трилогії, великої «політичної притчі» тривають від 1957 року, з дня першого видання, на ній виросли три покоління американців, мільйони «атлантів» розлетілися по всьому світу. Три частини трилогії названі відповідно до основних законів логіки: «Несуперечність», «Або-або, «А є А». В останній частині свого фундаментального роману ідей Айн Ренд змальовує цілісну філософську систему, яка досі викликає палкі дискусії, де від захвату до обурення — один крок.Країна, яку залишили її творці, винахідники та мислителі, приречена на війну, голод і смерть. Владу захоплюють невігласи, корупціонери й мародери. Історія триває бодай тому, що одна вольова жінка на ім’я Даґні Таґґарт переконана, що досконалий світ справжніх цінностей існує. Вона намагається зламати сценарій неминучої катастрофи. Її Атлантида не міф. У світі ще є сміливці, спроможні створити суспільний лад, де немає конфліктів, не виникає потреби в самопожертві, жодна людина не становить загрози для мети інших. Бунтівні атланти знають, що розум таки переможе. Риторичне питання, хто такий Джон Ґолт, насправді має відповідь, а неймовірні ідеї – своє втілення, яке приголомшує людську уяву.

Враження:

Знаю, що книгу часто люблять сварити за те “яка” вона, але мені подобається, іноді варто почитати щось таке для того, щоб надихнутися рватися вперед.

Книга на сайті видавництва: «Атлант розправив плечі. Частина третя. А є а» – Айн Ренд

Author	Айн Ренд
Rate	★ ★ ★ ★
ISBN	978-617-7279-92-0
Lang	UA
Publisher	Наш Формат

Highlights

Після тривалої мовчанки вона просто й замислено запитала: — Що ви всі тут робите? — Живемо. Ніколи досі вона не чула нічого реальнішого.

Але я зараз багатший, ніж був у зовнішньому світі. Що є багатство, як не засіб розширити життєві можливості? Людина може зробити це у два способи: виробляючи або більше, або швидше. Саме це я і роблю: продукую час. — Про що це ви? — Я виготовляю все, що мені потрібно, працюю, щоб покращити свої методи, і кожна заощаджена мною година — це година, додана до мого життя. Зазвичай я заповнював такий бак п’ять годин. Зараз це триває лише три. Дві заощаджені години — мої, такі безцінно мої, наче я відтерміновую власну смерть на дві години з кожних п’яти.

ПРИСЯГАЮСЬ СВОЇМ ЖИТТЯ І СВОЄЮ ЛЮБОВ’Ю ДО ЖИТТЯ, ЩО Я НІКОЛИ НЕ ЖИТИМУ ЗАРАДИ ІНШОЇ ЛЮДИНИ І НЕ ПОПРОШУ ІНШУ ЛЮДИНУ ЖИТИ ЗАРАДИ МЕНЕ.

У цьому полягало Малліґанове бачення багатства, подумала вона, багатства відбору, а не накопичення.

Я ніколи не почував провини через власні таланти. Ніколи не почувався винним через свій розум. Не почувався винним тому, що я — людина. Я не приймав жодного нездійсненого гріха, а тому міг вільно заробляти і знати власну цінність.

Але, розумієте, мій батько був єпископом, і з усіх його вчень я прийняв одне-єдине речення: «Хто взяв меч — від меча й загине»

Це вже так багато — те, що ти тут, що я можу тебе любити і бути живим.

Кімнати були якісь оголені й простакуваті, конструкція будинку свідчила про типові для Франциско вміння, рішучість і нетерплячість. На вигляд це була халупа колоніста, складена докупи, щоб слугувати трампліном для далекого польоту в майбутнє — майбутнє, в якому на господаря чекає такий видатний простір для діяльності, що немає жодної можливості марнувати час на створення комфорту відразу на старті. Це місце було не по-домашньому ясне, воно нагадувало свіжість дерев’яних риштувань, зведених, щоб оберігати народження хмарочоса.

За кілька місяців це буде єдине моє майно. І водночас — усе, чого я потребую. Здавалося, він хоче додати: «…щоб завоювати світ».

вони, мабуть, обрали одне одного з першого погляду серед тисяч інших в університеті. Франциско, найбагатший спадкоємець на світі, Раґнар, європейський аристократ, і Джон, людина, яка створила себе сама у всіх сенсах. Він виник нізвідки, без пенні в кишені, сирота, без жодних зв’язків. Насправді він був сином механіка з заправки на якомусь закинутому перехресті в Огайо. У дванадцять років пішов з дому, щоб прокласти власний шлях.

Кожен будує свій світ за власною подобою, — мовив він. — Людина має можливість обирати, але не має влади, щоб уникнути необхідності вибору.

«Тут, — думала Даґні, дивлячись крізь зелені гілки на блискучі дахи долини, — ти можеш мати справу з людьми чистими й твердими, як сонце й каміння».

Я здатен досягнути власного щастя або знищити його. Але ця моя здатність не поширюється на щастя жодної іншої людини.

Якщо точно невідомо, то все, що ти повинна зробити — це не боятись, а довідатися.

Ви — проповідники добробуту, вас не цікавлять незаслужені гроші. Ви хочете подаянь, але інших. Я — шукачка духу, як ти сказав, тому що шукаю цінності. Тоді ви, проповідники добробуту… ви прагнете цей дух обкрадати. Я ніколи не думала про це, ніхто не пояснив мені, що таке незаслужений дух. Але саме цього ви прагнете. Незаслуженої любові. Незаслуженого захоплення. Незаслуженої величі. Хочете бути такими, як Генк Ріарден, не бачачи необхідності бути тим, ким він є. Без необхідності взагалі кимось бути. Без необхідності бути.

Те, що мені випали страждання, не накладає на вас жодних зобов’язань. — Звісно, ні. Але те, що у нас спільні цінності, — накладає.

Розуміння того, що моє життя — це найвища цінність, занадто висока, щоб здаватися без боротьби.

Пам’ятаю, як я уперше побачила заводи, — мовила вона. — Його заводи! Ти й гадки не маєш, що він до них відчував. Неможливо усвідомити такої інтелектуальною погорди, як у нього: так, ніби все, що йому належить, все, до чого він торкався, було освячене цим доторком. Його заводи, його метал, його гроші, його ліжко, його дружина! — Крихітний вогник на мить розбавив мертвотну порожнечу в її очах. — Він ніколи не зауважував інших. Ніколи не помічав моєї присутності.

…Дякую тобі, мій дорогий, дякую від імені останніх серед нас, навіть якщо ти цього не почуєш, навіть якщо не хочеш цього чути…

«Люди, що поклоняються болю, — думав Ріарден про своїх ворогів, яких не здатен був зрозуміти. — Ці люди поклоняються болю».

Не супся, вибір був мій, і небезпека, яку я вирішив прийняти — теж моя. Я торговець у всьому, Даґні. Я хотів тебе, я не мав можливості змінити твоє рішення, натомість міг лише визначити ціну і вирішити, чи здатен я на неї погодитися. Так, здатен. Моє життя належить мені, я можу витрачати його, можу в нього вкладати. Твоє життя належить тобі.

Її лінія нападу, яка видавалась йому такою непередбачуваною раніше, тепер постала у всій визначеності: Ліліан прагнула зруйнувати його самооцінку, знаючи, що коли чоловік сумнівається у своїй цінності, він віддається на поталу волі іншої людини. Вона намагалася пошкодити його моральну чистоту, робила все, щоб отруїти почуттям провини його впевненість і прямоту.

якщо ви бажаєте жити далі, вам слід не повертатися до моральності — ви ніколи її не знали, — а знайти її, виявити.

І ніхто не сказав, що ваше життя належить вам і що добро — це жити своїм життям.

Розум людини — це її основний механізм виживання. Життя було подаровано людині, виживання — ні. Тіло подаровано людині, засоби для існування — ні. Розум було подаровано людині, його вміст — ні. Щоб жити, людина повинна діяти, а перш ніж діяти, вона мусить пізнати походження і причину своїх дій.

Перевірте пальне: воно привезло вас туди, де ви хотіли опинитися.

Ви запитуєте, які моральні зобов’язання я маю перед іншими людьми? Жодних — крім зобов’язань перед собою, перед матеріальними предметами та самим життям: зобов’язання раціональності. Я взаємодію з людьми так, як того вимагає моя та їхня суть: за допомогою розуму. Я не шукаю і не бажаю нічого від них, крім стосунків, що вони їх добровільно оберуть.

«Присягаюся — власним життям і моєю любов’ю до нього, — що ніколи не житиму заради іншої людини і не попрошу іншу людину жити заради мене».

Не думай про них тепер. Ніколи не думай про біль, небезпеку чи ворогів ні на мить довше, ніж треба, щоб їх подолати. Ти тут. Це наш час і наше життя, а не їхнє. Не старайся бути нещасною. Бо ти щаслива.

Тихо! Всі! — наказав містер Томсон. — Ви так вправно воюєте між собою, а коли доходить до того, щоб подолати справжню людину…

Камера наїхала на Ґолта. Якусь мить він не рухався. А потім швидким і відпрацьованим рухом ухилився від руки «секретаря», підвівся з місця й відхилився в бік, — і весь світ побачив спрямоване на нього дуло пістолета. Якийсь час він стояв обличчям до камер, дивлячись на невидимих глядачів, а потім промовив: — Геть з моєї дороги!

🟠 Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

🛸 Дронопад

🔪 RUSORIZ

🫶 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

♥️ на кохве з курасаном класового розриву