Dia daoibh, товариство! Віталій на звʼязку.
Усе мистецтво цілком марне. (сказав Оскар Вайлд і потім без пічалі лупонов один з найвідоміших творів в світовій літературі, absolute
cinemaact of artОскар Вайлд, передмова до «Портрета Доріана Ґрея»
Фотокартка для привернення уваги:
Котоконтент до винайдення стрічки рекомендацій. У Бібліотеці Конгресу зберігають два її портрети в цьому образі.
Ще одна фотографія Брюнгільди та історія знахідки.
Саундтреки до листа:
Peggy Lee — Fever. Для своєї версії 1958 року Пеггі Лі прибрала духові, електрогітару й беквокал, залишивши голос, бас, барабани та клацання пальців. Оце впізнаване звучання вийшло завдяки тому, скільки всього із запису викинули.
The Everly Brothers — All I Have to Do Is Dream. За цією піснею стоїть подружжя авторів — Феліс і Будло Браянти. Для Everly Brothers вони написали 29 пісень, дванадцять із яких стали хітами. Серед сусідів цієї сонної краси — Wake Up Little Susie та Bye Bye Love.
Glenn Miller & His Orchestra — Moonlight Serenade. Міллер написав цю мелодію, коли навчався в музичного теоретика Йосипа Шиллінгера в Нью-Йорку. Згодом Moonlight Serenade стала музичною візитівкою його оркестру — тією темою, за якою впізнавали весь біг-бенд.
І шо ти?
🟠 Працюю оце над своїми проєктами(цього разу не як в жовтні, а все ж обережніше підходячи до своїх геніальних затій). Тепер оце ще й хочу спробувати щотижневий ритм для «Куда я жмав», побачимо як буде виходити, але є чуство, що може бути краще, ніж паблішити раз в рандом якісь мега листи.
🟠 Нарешті відфоткав усі платівки й опублікував їх у каналі. Магазинчик починає бути схожим на щось притомне. Можна позаглядати.
🟠 У Києві дубак. Хочеться закутатися в плед і мінімально виходити назовні.
ЩÖсь:
🟠 Мультик у файлі Excel
Maria Tomazou зробила коротку анімацію в Microsoft Excel. Назва вишукано красива і лаконічна: I made a film in Excel.
Спочатку Rich Farris створив музику, згодом під неї зʼявилася анімація, а вже потім — сама оповідь. Абажаю таке “бєзуміє”, коли люди беруть інструмент абсолютно для цього не призначений і роблять в ньому щось шалено красиве, це така геніальна штука, про яку я б навіть не подумав, що так можна робити!
🟠 Чуже вікно на кілька хвилин
Мені здається я вже це колись показував, але енівей WindowSwap — сайт, де люди діляться виглядом зі своїх вікон. Команда просить десятихвилинне відео, нерухому камеру й шматочок рами в кадрі. Можна просто подивитися, що там у когось за вікном у Токіо, Австрії чи Італії.
Своє вікно з Києва мабуть не буду поки пропонувати їм, щоб потім не пояснювати жвавим хлопцям в балаклавах що я наробив)
🟠 Хтось забудував листя (Кличкооо, ну ти подивись що ти наробив?)
Фотограф Timothy Boomer знімає гали — нарости на рослинах, які можуть виникати під впливом різних організмів. У цій добірці переважно ті, що утворюються через дрібних ос із родини горіхотворок.
Для личинки це одночасно житло й харчі. Ззовні ж воно часом виглядає як рожевий морський їжак або смугастий вулкан. Причому все це — десь на дубовому листі, повз яке можна пройти й нічого не помітити.
Щоб показати таку дрібноту у всій красі, Boomer складає зображення із сотень, а іноді тисяч кадрів із різним фокусуванням. У добірці є й незвична форма колючого рожевого гала: фотограф пояснює її втручанням іншого організму на ранньому етапі розвитку. Поруч є знімки звичайної форми — можна порівняти, наскільки змінився вигляд.
А тепер ходіть дивитися картіночки і текст, там красіво Дивитися фотографії з підписами.
🟠 Музей, куди можна здати речі від колишніх
У Загребі є Museum of Broken Relationships — музей розбитих стосунків. Люди передають туди предмети разом зі своїми історіями. Серед речей колекції — весільна сукня, закрита в банці, непроявлена фотоплівка й сокира, якою, за історією до експоната, порубали меблі колишньої партнерки.
До речей додаються розповіді людей, які їх віддали: звідки взялися, чому збереглися й чому тепер їм місце в музеї.
Велика Колекція музею
🟠 Картинку можна просто знайти
Прикольна штучка для таких людей як я, хто любить пошаритись по якимось старих архівах в пошуках чогось прикольного, щоб потім срочно мчати поділитися цим з вами. Зазвичай це просто Public Domain Review, але цього разу це Arkivism — пошуковик по відкритих архівах і музейних колекціях. Сам сервіс заявляє понад чотири мільйони зображень і відео з 51 колекції, серед яких Rijksmuseum, The Met, Smithsonian і Бібліотека Конгресу.
Шукати можна описом того, що хочеться побачити. За результатами стоять справжні роботи й архівні матеріали: можна перейти до джерела та роздивитися, що там є поруч. З гарного — матеріали сервіс позначає як public domain або CC0, тож можна спокійно розтягувати далі куди душа забажає.
Можна випадково знайти от такого “чювачька” з вайбом “роуз, ну путі на пліт, обоє ж помістимся”
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
🟠 На фінал концерту приходьте у 2640-му
У церкві Святого Бурхарда в німецькому Гальберштадті виконують ORGAN²/ASLSP Джона Кейджа. Це виконання розрахували на 639 років: почали 5 вересня 2001-го, завершення запланували на 4 вересня 2640-го.
Окремі співзвуччя тривають місяцями або роками. На сайті є календар змін звуку й аудіозаписи частини попередніх. Почалося все взагалі з паузи: у вересні 2001-го запрацювали міхи, а перші ноти зʼявилися в лютому 2003-го.
Концертом займається приватна фундація: робота тримається на волонтерах і підтримці відвідувачів та прихильників Кейджа. Треба доглядати орган, утримувати будівлю, збирати гроші — і передавати все це наступним людям, бо нинішні організатори до фіналу навряд чи досидять.
Це прикольна історія людського упорства в тому, щоб зробити щось цікаве. Хоча особисто для мене воно і якось meh, бо є оця думка про unbombed people і як хтось може з “жиру біситись”, але ладно, це я вже мабуть занадто моралізую
Про виконання й календар змін звуку.
🟠 На захист дужок
У The Public Domain Review є текст Florence Hazrat про Philip Sidney і його роман Arcadia. Зокрема про те, як багато всього може відбуватися всередині дужок, поки основне речення стоїть і чекає свого часу продовжувати.
Сідні міг почати розповідати про принца, відволіктися на місце дії, посперечатися із власним формулюванням і уточнити, чи той узагалі принц, — а тоді таки повернутися до знайомства з персонажем. Речення з побічними квестами (прямо скайріс, коли звернув не туди і забув проходити мейн квест).
In the country of Thessalia, (alas why name I that accursed country, which brings forth nothing, but matters for tragedies? but name it I must) in Thessalia (I say) there was (well may I say, there was) a Prince (no, no Prince, whom bondage wholly possessed; but yet accounted a Prince, and) named Musidorus.
Десь приблизно так само в мене виглядає процес написання листів, коли я тупо перескакую туди сюди між темами різних блоків у спробах звʼязати це все діло у цілісний випуск)
Одна з версій Arcadia так і залишилася незавершеною: остання фраза обривається посеред вставки в дужках. Сідні помер у 1586 році, не дописавши роман. А потім почалася вже окрема редакторська пригода з різними версіями й дописуваннями.
🟠 Пек тече! Просто ви занадто торопливо поспішаєте..
У 1927 році фізик Томас Парнелл нагрів пек1 і налив його в скляну лійку із запаяним носиком. Залишив охолонути й відстоятися на три роки, а в 1930-му відкрив отвір. Першої краплі чекали ще вісім років.
При кімнатній температурі цей пек здається твердим: його можна розбити молотком. Але в лійці він поволі стікає. Так Парнелл демонстрував студентам плинність речовини з величезною вʼязкістю.
Дослід зберігають в Університеті Квінсленду. Спеціальних умов для нього не створювали, тому швидкість залежить від температури довкола. У музейній картці є окрема деталь: у 1990-х почали кондиціонувати сусідні лекційні зали, і охолодження сповільнило восьму краплю.
Історія досліду й пояснення університету · Музейна картка з деталями умов.
Are you still watching?
🟠 Безтолковий вомбат
Подивився «Безтолкового вомбата» — дуже прикольний український мультик, повеселив. Після попереднього посту про прерафаелітів і їхніх вомбатів він ще й прямо гарно ліг у тему(ну, насправді мені його порекомендували в коментарях до посту, за що окрема подяка).
Це мультфільм Сергія Кушнерова, знятий студією «Укранімафільм» у 1990 році за казкою австралійської письменниці Рут Парк.
Вомбат хоче знайти друзів, але із знайомствами спершу не дуже складається. Далі краще просто подивитися — воно коротеньке.
Papers, please:
🟠 Вуйку Никифоре, вам тут радіо принесли
Чи чули ви, вуйку Никифоре, що це „радіо”?
Так починається пояснення нової техніки в українській газеті, виданій у Джерзі-Ситі. До винайдення «зараз я тобі скину відео, там нормально пояснюють» доводиться розповідати про коробчину, дріт, кришталь і слухавки.
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
🕸 Куди ще можна жмакати
Substack · Друкарня · X / Twitter · Threads · Telegram · магазинчик вінілу
На нині всьо. Шануймося й тримайте ноги в теплі.
Мемчікі:
А тим часом все інше:
Якщо ви вподобали щось з того, що тут знайдете, то будь ласка задонатьте кілька грибнів на підтримку України в боротьбі проти російських окупантів – на дронопад від ПЖ. Кожна ваша гривня справді допоможе наблизити нашу перемогу і захистити українців в цій війні.
Якщо ж у вас лишилися грибні і ви хочете закинути автору на каву з круасаном класового розриву, то хто я такий, щоб вас відмовляти, звичайно ж подякую за підтримку❤️
Шануймося, любіть маму, тата і Україну! Допомагайте бабусям і дідусям переходити дорогу і носити важкі сумки. Мийте руки з милом і поводьте себе погано!
Все буде Україна 🇺🇦
Попередні листи є в архіві (ну, їх небагато, але тако трохи є, якщо вам цікаво ше щось читнути)
- Пек — це в’язкопружний полімер, який може бути природним або штучним, отриманим з нафти, кам’яновугільної смоли[1][2] або рослин. Пек, отриманий з нафти, може називатися бітумом або асфальтом, тоді як рослинний пек, смола, відомий як каніфоль у твердому вигляді. Термін «пек» іноді використовується як взаємозамінний, але зазвичай стосується менш в’язких речовин, включаючи деякі, отримані в результаті видобутку вугілля, такі як кам’яновугільна смола, та деякі з рослин, такі як соснова смола. ↩︎
Відкрийте більше з gallery21
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.