«Крадій часу» – Террі Пратчетт

Про книгу:

«Крадій часу» — п’ятий і заключний роман циклу про Смерть із серії «Дискосвіт» Террі Пратчетта.

Більшості мешканців Дискосвіту, як і всім нам, завжди бракує часу, а ще — знання і розуміння історії. Тож добре, що існують історичні ченці, які вберігають світ від збоїв і при потребі латають та зшивають між собою епохи. Утім, Дискосвіт опиняється в небезпеці, коли одному заповзятому годинникареві замовляють виготовити досконало точний годинник. Хтозна, що станеться, якщо його запустити. За порятунок світу беруться хитруватий монастирський підмітальник Лу-Тзе та його аж надто обдарований учень Лобсанґ Лудд — як виявиться, кращої компанії, щоб дати раду завмиранню часу, просто не знайти.

Враження:

щось я не готовий вигадувати унікальні враження до кожної з 41 книг, тож просто скажу, що вся серія про Дискосвіт це унікально чудові книги, від яких неможливо відірватися, тож люблю, ціную і надихаюся.

Книга на сайті видавництва: «Крадій часу» – Террі Пратчетт

Author	Террі Пратчетт
Rate	★ ★ ★ ★ ★
ISBN	978-617-679-882-8
Lang	UA
Publisher	Видавництво Старого Лева

Highlights

У цій долоні немає ні минулого, ні майбутнього. Є тільки те, що зараз. І часу іншого немає, крім теперішнього.

І якщо вас цікавить якась історія, то пам’ятайте, що історії не розгортаються. Вони сплітаються. Події, що започаткувалися в різних місцях і в різний час, змикаються в тій крихітній точці часопростору, що стає досконалою миттю.

Але, мабуть, кожному потрібно, щоб крихітній частці його єства було дозволено, так би мовити, побігати наголяса під дощем, помислити про щось немислиме, сховатися в куточку і підглядати крадькома за світом, чинити якісь заборонені, але солодкі речі.

«Колин розмірковував над природою часу і зрозумів, що всесвіт постійно народжується заново, мить за миттю. Отже, зрозумів він, минулого насправді не існує, є тільки спогад про минуле. Спробуйте кліпнути очима, і світ, який ви побачите, розплющивши очі, не існував, коли ви їх заплющили. Ось чому, казав він, здивування — це єдиний відповідний стан мозку. А єдиний відповідний стан серця — це радість. Небо, яке ви бачите зараз, ви ще ніколи в житті не бачили. Теперішня мить досконала. Тіштеся нею».

Великі Справи Залежать від Маленьких Деталей.

Бо хіба не написано: «Твій розум гострий як бритва, дивись, не поріжся»?

Він звернув убік з головного переходу і взявся за ручку великих, покритих червоним лаком дверей. Тоді озирнувся. Лобсанґ нерухомо застиг за кілька метрів позаду. — Ходімо? — Але ж туди навіть донґам не вільно заходити! — вигукнув Лобсанґ. — Треба бути, принаймні, тінґом Третього Д’їма! — Ну, так, правильно. Але це найкоротший шлях. Ходімо, бо тут протяг.

Ми створимо… пристрої, які зберігатимуть і постачатимуть час туди, де потрібно, адже люди будуть нездатні прогресувати, якщо їх нестиме течією, мов ті листочки в потічку. Людям необхідно мати здатність гаяти час, надолужувати час, втрачати час і здобувати час. Це стане найголовнішим нашим завданням.

Він побачив узори, — вів далі Лу-Тзе. — І зреагував на Мандалу. — Лу-Тзе не уточнив, що й Мандала зреагувала на нього. Хотів це все обміркувати. Коли дивишся в безодню, то не очікуєш, що вона люб’язно помахає тобі у відповідь.

Більшість людей так чи сяк заповнюють порожнечу між сприйняттям і реальністю, тож за цих обставин трапляються, зрештою, значно гірші за джин речі.

Але ж хіба не сказано: «На все свій Час і Місце?»

Хто може бути таким ідіо… Сюзен затнулася. Звичайно, хтось може виявитися таким ідіотом. Деякі люди готові вчинити будь-яку дурницю лише для того, щоб побачити, чи це можливо зробити. Якби десь у якійсь печері почепити великий рубильник із написом на ньому «Перемикач Кінця Світу. НЕ РУХАТИ», то навіть фарба на ньому не встигне висохнути.

Зачекай-но, зачекай… Як можна взяти клаптик якогось минулого століття і припасувати його до сучасності? Хіба люди не помітять, що… — Сюзен засовгалася на місці, — що у воїнів не ті обладунки, і що будівлі довкола інакші, і що вони й далі воюють на війнах, які точилися багато століть тому? — СУДЯЧИ З МОГО ДОСВІДУ, СЮЗЕН, ЗАНАДТО БАГАТО ЛЮДЕЙ ЩЕ Й ДАЛІ ВЕДУТЬ ПОДУМКИ ВІЙНИ, ЯКІ ТОЧИЛИСЯ БАГАТО СТОЛІТЬ ТОМУ

Але ж це заскладно для семилітніх дітей! — Так, але я їм цього не сказала, а самі вони про це не здогадуються

Пояснень? А як можна пояснити гору? З роками ти довідаєшся, що більшість питань зводяться, врешті-решт, до простої відповіді: «Тому що»

«У мене, знаєте, немає для вас цілого дня».

І жодних бойових мистецтв? — здивувався Лобсанґ. — О, це завжди останній засіб. Історія потребує пастухів, а не м’ясників.

«Немає іншого часу, крім теперішнього»

А чи не краще нам поквапитися? Усі вже звідси побігли! — удалині стихало ляскання сандалій. — Не видається, ніби щось горить, — спокійно зронив Лу-Тзе. — Крім того, якщо ми ще трішки зачекаємо, то коли прийдемо туди, всі вже викричаться і, можливо, діятимуть розсудливіше.

Коли є сумніви, вибирай життя

УСЕ, ЩО СТАЛОСЯ, ЗАЛИШАЄТЬСЯ СТАЛИМ.

А навіщо це було тому майстрові? — Послухай-но, він жив у великому старому замку на кручі в Убервальді. Такі люди не потребують жодних мотивувань, окрім «бо я це можу». Їм сниться кошмарний сон, і вони намагаються його відтворити.

З цією здатністю була тісно пов’язана інша — робити все нормальним. Світ кардинально мінявся, а вже за пару днів люди вважали це нормальним. Вони мали дивовижне вміння заплющувати очі на все, що їх не влаштовувало, й забувати про це. Вони вигадували всілякі байки для пояснення непояснимого, для того, щоб усе видавалося нормальним.

Кажуть, що час нікого не чекає.

Я хочу щось дізнатися. — Більшість людей цього хочуть, — сказала пані Оґґ. — І не перестають хотіти

Люди не були індивідуумами, у кожному з них містився цілий комітет!

Слухай, для цього ж правила й існують, розумієш? Щоб добре подумати, перш ніж їх порушувати.

Мертві нічого не з’ясовують

Якби можна було вбивати поглядами, доктор Гопкінс був би вже розмазаний по стіні. Аудитори пильнували за кожним його рухом, наче коти, що побачили мишу нової породи.

Лу-Тзе давно вже дотримувався думки, що нічого не стається безпричинно, за винятком хіба що футболу.

Поняття «наказів» було для аудиторів ще однією новою і незнайомою концепцією. Вони звикли до колегіальних рішень, які приймалися лише тоді, коли вичерпувалися всі можливі варіанти уникнення будь-яких дій стосовно певного питання. Рішення, ухвалені всіма, були рішеннями, ухвалені ніким зокрема, що, відповідно, виключало будь-яку можливість звинувачень.

Здатність бачити речі, яких не повинна була б бачити людина, і робить нас людьми

А особистості визначають себе відносно інших особистостей.

Він мав вісімсотлітній досвід керування думками тих, кому підпорядковувався, а більшість із них були розумними.

ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ОСТАННЬОЇ МИТІ ВАМ УСМІХНУЛАСЯ ФОРТУНА, ПОТРІБНО ДО ОСТАННЬОЇ МИТІ НА НЕЇ СПОДІВАТИСЯ, — сказав Смерть. — МАЄМО ЗРОБИТИ ВСЕ, ЩО В НАШИХ СИЛАХ.

Хоч-не-хоч, а починаєш думати, а може, щось таки є в тій астрології. — Чого там тільки немає, — зронила Сюзен. — Маячня, прийняття бажаного за дійсне й марновірність.

Мабуть, буде краще, якщо вас тоді вже тут не буде. — А ви що будете робити? — поцікавилася Сюзен. — Брехати, — весело відповів Лу-Тзе. — Просто дивовижно, як часто це спрацьовує.

Що набагато важче, ніж бачити те, чого насправді немає. На це всі здатні.

🟠 Донат? Донат!

Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.

🛸 Дронопад

🔪 RUSORIZ

🫶 “АЗОВ.ONE”

Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту

♥️ на кохве з курасаном класового розриву