Про книгу:
Інженер Ден Девіс перебував на порозі грандіозного успіху. Винайдений ним домашній робот-помічник мав подарувати вченому славу і гроші. Але виявилося, що на механізмах Ден знається набагато краще, ніж на людях.
Друг і наречена зрадили його й відправили туди, звідки немає вороття. Дорога в один кінець? Тільки не для нього. Ден повернеться, бо має врятувати двох — кота, упевненого, що навіть посеред зими знайдуться двері в Літо, і ту, хто завжди чекає на нього.
Враження:
Насправді незважаючи на свою малєнькість це дуже топова книга, яка чомусь прямо запамʼяталася і з таким хорошим післясмаком.
Книга на сайті видавництва: «Двері у Літо» Роберт Гайнлайн
| Author | Роберт Гайнлайн |
| Rate | ★ ★ ★ ★ ★ |
| ISBN | 9786171506053 |
| Lang | UA |
| Publisher | Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля” |
Highlights
Але Піт ніколи не полишав пошуки Дверей у Літо.
Здоров’я було нівроку (попри безупинне похмілля), за декілька днів мені мало виповнитися тридцять, та й грошей вистачало. Мене не розшукувала поліція, не переслідували розлючені подружжя, не вистежували судові виконавці. Жодних негараздів, із якими не впоралася б легка алкогольна амнезія.
— За жіноцтво, Піте! — Я підняв склянку зі скотчем. — Як зустрілося це кодло, так і забулося!
Завдяки диплому міг би зробити військову кар’єру, але від батька успадкував нестримне прагнення до особистої незалежності: нікому нічого не наказувати, не отримувати наказів, не дотримуватися приписів.
Усе ж таки військові дослідження мають певні переваги: якщо можна домогтися результатів завдяки грошам і людським ресурсам, то так і буде. Варто лише надрукувати мільйон-другий доларів і зібрати з тисячу вчених та інженерів, і тоді в якийсь приголомшливий, неймовірний і вкрай неефективний спосіб потрібні відповіді знайдуться.
Які ще можливості є в інженера? Мені потрібно було щось невеличке, де я впорався б сам. Щось, для чого не треба витрачати шість мільйонів робочих годин, доки перша модель пристрою з’явиться на ринку. Щось, із чим можна поратися у власному гаражі, вкладаючи у виробництво щербатий цент. Так починали брати´ Райт і Генрі Форд, і, хоча всі казали, що ті часи проминули, я в це не вірив.
із відстані в десять метрів, бува, й не розрізниш, скільки років жінці — сорок один чи вісімнадцять
Як настав час залізниць — люди будують залізниці
Для мене важило лише одне — довести, що саме я розробив найпершу модель. Це бажання я задовольнив, професійна гордість не постраждала, а гроші… Хто перейматиметься через гроші, коли на життя вистачає? Достоту не я!
Мушу визнати, це досить дивний збіг обставин. Два інженери, приблизно однаково обдаровані, працюють над одним винаходом водночас, і до того ж мають одне прізвище та ініціали на двох. За законами статистики ми, мабуть, можемо підрахувати, наскільки мізерна така ймовірність. Але люди — особливо люди, що мали б тямити у статистиці, як-от ти, — часто забувають, що за тими ж законами збіг обставин можливий. Схоже, це саме він. Ця теорія мені набагато більше до серця, ніж можливе божевілля мого товариша по чарці. Не так уже й просто знайти людину, з якою можна хильнути пива!
— Трясця, хлопче, чи ти на уряд ніколи не працював? Вони б і секс засекретили, якби могли. Навіщо причини, коли така вже в них загальна політика?
Хоча жодні записи мені й не допомогли б, адже професор починав речення словами «Таким чином, цілком очевидно, що…» — і казав щось, що, либонь, було очевидним лише для нього та Господа Бога, але ні для кого іншого.
Якось я вже мав ділового партнера… але, ’кляття, скільки б разів ти не обпікся, маєш все ж таки довіряти людям! Інакше перетворишся на самітника в печері, завжди пильнуватимеш, завжди напоготові. А від небезпеки не вберегтися: саме´ життя смертельно небезпечне… і врешті-решт фатальне.
— Ет, за твоїми словами все так наче логічно складається. Але наразі я все ж таки гадаю, що ти найпритомніший божевільний з усіх, що я колись бачив. Це аж ніяк не заважає тобі як інженеру… та і як другу. Ти мені подобаєшся, хлопче. Подарую тобі нову гамівну сорочку на Різдво.
— Мабуть… Так, точно не відмовиться. Вона каже, іноді потрібна маленька біла брехня, інакше всі одне одного не зносили б. Вживати, але не зловживати — ось що вона думає про неправду.
— Ця клієнтка не залишила вказівки розбудити її саме сьогодні. — Рамсі закопилив губу, з деяким осудом дивлячись на мене. — Он як? — розчаровано й ображено перепитав я. — Саме так. Пані Гайніке висловила побажання, щоб її не виводили з анабіозу, доки ви не прийдете в кріоприхисток. — Лікар нарешті усміхнувся, вдивляючись у моє обличчя. — Мабуть, у вас золоте серце. Не за красу ж вашу вона таке написала.
«З цього сенс, що, як не ліпиш намірів своїх, все ж божество формує їх. Це певне»
втім, філософія бентежить мене не більше, ніж Піта. Як би насправді не був улаштований цей світ, він мені до душі. Я знайшов свої Двері у Літо й нізащо не мандруватиму в часі знову, щоб не зійти не на тій кінцевій станції.
Зсув «назад» прийнятний лише за надзвичайних обставин, а майбутнє краще за минуле. Попри розпатякування всіх тих буркотунів, романтиків та антиінтелектуалів, світ поступово покращується, бо людський розум, спрямований на все навколо, робить світ кращим. Задля цього нам руки… інструменти… здоровий глузд, наука та інженерія.
Він так і не відмовився від переконання, що варто лише обійти геть усі двері — й одні з них обов’язково виявляться Дверями у Літо. Знаєте, гадаю, він має рацію.
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!
Відкрийте більше з gallery21
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.