Про книгу:
Меланж, або прянощі, — найцінніша і найрідкісніша речовина у всесвіті, яка може все: від подовження життя до сприяння міжзоряним подорожам. І знайти її можна лише на одній планеті — непривітному пустельному Арракісі. Той, хто володарює на Арракісі, контролює прянощі. А хто контролює прянощі — керує всесвітом. Коли Імператор позбавляє клан Харконненів звання правлячого і віддає цей титул Атрідам, Харконнени вбивають герцога Лето Атріда. Його син Пол і наложниця Джессіка тікають у пустелю. Щоб помститися за батька і відвоювати планету в Харконненів, Пол має здобути довіру фрименів — корінних мешканців Арракіса — і повести крихітну армію проти незліченних сил супротивника.
Враження:
Ну, книга ок, але хайп довкола неї переоцінений
Книга на сайті видавництва: Дюна
| Author | Френк Герберт |
| Rate | ★ ★ ★ ★ |
| ISBN | 9786171232389 |
| Lang | UA |
| Publisher | Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля” |
Highlights
очевидна перемога Герцога Лето. Хоча, як сказав Хават, у цій очевидності чаїлася смертельна небезпека, адже Герцог Лето був дуже популярним серед Великих Домів Ландсрааду. — А популярність викликає заздрощі світодержців, — додав Хават.
ніхто не здобуває їжу, безпеку та свободу лише завдяки інстинкту…
людині ж необхідна система координат, через яку вона бачитиме світ… Свідомість за вибором установлює свої координати…
«О, то була людина, що завжди цінувала браваду — навіть у смерті»
Він пригадав літанію проти страху з обряду Бене Ґессерит, якої матір навчила його. «Я не повинен боятися. Страх убиває розум. Страх — це маленька смерть, що веде до повного самозабуття. Я зазирну в очі своєму страхові. Я дозволю йому пройти повз мене та крізь мене. І коли він піде геть, то я обернуся до нього внутрішнім зором і простежу його шлях. Там, де страх пройде, нічого не зостанеться. Залишуся тільки я».
«Надія потьмарює спостереження».
Колись люди звернули свої думки до машин у надії на те, що зможуть так звільнитися. Та це лише дало змогу іншим людям із машинами поневолити їх.
«Вишуканість приходить із міст, а мудрість — із пустелі»
Одне лишень ми маємо запитати: що таке син, коли не продовження батька?
— Але як можна добитися вірності від таких людей? — Є перевірені методи: маніпуляція їхнім почуттям власної вищості, загадковість таємної угоди, дух спільних страждань. Це можна влаштувати. Так робилося в багатьох світах у різні часи.
«основи світу тримаються на “відвазі хоробрих”»
“Душа наказує тілу, й воно слухається; душа наказує собі — й зустрічає опір”
«Командир завжди повинен мати впевнений вигляд, — подумав він. — Віра всіх покладена на твої плечі, і навіть якщо ти в критичній ситуації, ніколи не виказуй цього»
Та не чіпляймося за справедливість, доки у нас є зброя та свобода користуватися нею.
Краєвид був настільки прекрасним, що він повністю заволодів увагою Герцога. «Окремі речі просто змушують полюбити їх», — подумав він.
Самі бачите, ви маєте справу із Законом Мінімуму. З голосу еколога жінка відчула, що він випробовує її, тому відповіла: — Ріст обмежується найнеобхіднішим, яке наявне лише в найменшій кількості.
У нашому суспільстві люди не повинні ображатися надто швидко. Це самовбивча звичка
Арракіс вчить «поведінці ножа» — відрізати незавершене, примовляючи: «Тепер усе завершено, бо воно скінчилося тут».
«Справжня сила Великого Дому — це люди», — подумав Пол, пригадавши Хаватові слова: «Сумно розлучатися з людьми; а місце — це тільки місце».
«Час шукати, і час втрачати, — подумки процитувала Джессіка О. К. Біблію. — Час зберігати, і час кидати; час любити, і час ненавидіти; час війні, і час миру»
У фрименів є приказка, яку вони приписують Шай-Хулуду, Старому Батькові Вічності, — відказав Пол. — Вони кажуть: «Будь готовий прийняти те, з чим ти зустрінешся»
Пісок не спинити.
Батько якось казав мені, що повагу до правди покладено в основу будь-якої моралі. «Ніщо не виникає з нічого», — мовив він тоді. Дуже глибока думка, якщо ти розумієш, наскільки мінливою може бути «правда».
Він каже нам: «Видіння часу — широке, однак варто пройти крізь нього, як він перетворюється на вузенькі двері». І завжди Муад’Діб боровся зі спокусою обрати простий, безпечний шлях, застерігаючи, що «він веде вниз, до застою».
«Спинитися, — подумала вона. — Відпочити… Відпочити по-справжньому». Їй спало на думку, що можливість спинитися хоча б на мить — це вже милосердя. Але там, де спинятися не можна, немає місця милосердю.
Ми прийшли з Каладана — райського світу для нашої форми життя. Там нам не треба було вибудовувати рай для тіла чи свідомості — ми могли бачити його навколо нас повсюди. Але ми заплатили за це ціну, яку завжди платять за райські кущі — ми стали м’якотілими й утратили свій гарт.
«Камінь важкий, та й пісок важить багато, але бовдур важчий за них обох».
«Ми дбаємо про своїх!»
А тоді, коли власна планета вбила Кайнса, планетолог збагнув, що його батько й решта вчених помилялися: найстійкішими принципами всесвіту були випадковість і помилка.
«Рай по правій руці, пекло — по лівій, а Янгол Смерті — позаду мене»
«Зосередься на ножі, а не на руці, яка тримає його, — знову і знову повторював Ґурні Галлек. — Ніж — небезпечніший за руку, і він може опинитися в обох долонях».
Бог створив Арракіс, щоб гартувати вірних.
«Зустріч між невіглаством та знанням, між варварством і культурою починається з гідності, з якою ми ставимося до наших померлих».
«Не записуй людину в мерці, доки не побачиш її тіла. Та й тоді можна помилитися».
«Віддавай якомога менше наказів, — казав йому батько… колись… дуже давно. — Тільки-но ти віддаси наказ підлеглому, відтоді тобі завжди доведеться наказувати йому»
«Як усе безпросвітно, — подумала Джессіка. — Ти можеш чекати дуже довго, але потім безпросвітність очікування здолає тебе»
То була помилка, — відказав Ґурні. — Не примножуйте її.
Але людину оцінюють не по тому, що вона, на твою думку, зробить, а по тому, що вона насправді зробить.
Люди озирнулися на своїх богів та їхні ритуали і з жахом зауважили в них найгірше з можливих рівнянь: страх переважав над прагненнями.
«Значна частина того, що звалося релігією, містила в собі вороже ставлення до життя. Справжня релігія має вчити, що життя — сповнене радощів, які тішать Боже око, що знання, позбавлене дій, — порожнє.
«Байдуже, чи висловлено думку, чи ні: вона реальна й має владу над дійсністю».
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
🕸 Куди ще можна жмакати
Substack · Друкарня · X / Twitter · Threads · Telegram · магазинчик вінілу
Відкрийте більше з gallery21
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.