Про книгу:
Минуло півтори тисячі років, відколи не стало Бога-Імператора Лето ІІ Атріда. Після смерті Тирана Сестринство Бене Ґессерит відновило свою давню потугу, проте перед ним постали нові виклики. Превелебні Матері мусять протистояти підступним тлейлаксу і таємничим Всечесним Матронам із дальніх рубежів Усесвіту. Боронити Бене Ґессерит Мати Настоятелька Тараза доручає своєму найвідданішому слузі — ментатові-башару Майлсу Теґу. А тим часом із пустельного Ракіса, давньої обителі Бога-Імператора, до Сестринства доходять нові бентежні вісті — з’явилася дівчинка, що вміє наказувати піщаним червам…
Враження:
Ну, книга ок, але хайп довкола неї переоцінений
Книга на сайті видавництва: «Єретики Дюни»
| Author | Френк Герберт |
| Rate | ★ ★ ★ ★ |
| ISBN | 9786171294349 |
| Lang | UA |
| Publisher | Книжковий клуб “Клуб Сімейного Дозвілля” |
Highlights
«Якщо бодай одна особа керуватиметься такими принципами, світ стане кращим»
Люди, яким винесено присуд, мусять відчувати, що цей присуд чесний.
Щоби бути чесним, потрібна згода, передбачувана сталість, а передусім вірність в обох ієрархічних напрямках — і вгору, і вниз. Правління, що керувалося такими принципами, не вимагало зовнішнього контролю. Виконуєш свій обов’язок, бо це слушно. Підкоряєшся не тому, що так передбачено й це передбачення правильне. Робиш певну річ, бо в цю мить вона є слушною.
Приймаєш Усесвіт таким, яким його застав, і застосовуєш свої принципи там, де можеш це зробити.
Одного дня це меланж, іншого — гіркий бруд.
Тут Шіана усвідомила, що стоїть на смертоносній дорозі. Її мозок, ще не зовсім повернувшись до нормального стану, розпізнав лише те, що вона вчинила безумство. Значно пізніше, коли науки Сестринства відшліфували її розум, вона збагнула, що тоді її з головою накрив жах самотності. Вона прагнула, щоб Шайтан забрав її до мертвих.
Усе, що нам залишається, це твердження: «Він це зробив!» Безперечним є тільки фізичний факт.
Кажуть, якщо не можеш чогось контролювати, мусиш це прийняти.
Шіана засвоїла, що кожен, хто рішуче пішов назустріч смерті й вижив, розвиває нову емоційну рівновагу. Страхи минущі.
Дуже мало людей усвідомлює, наскільки значна частка інфраструктури цивілізації є інфраструктурою залежності
На квантовому рівні Всесвіт може розглядатися як невизначене місце, передбачуване статистичним шляхом лише тоді, коли йдеться про великі числа. Посередині між таким і відносно передбачуваним Усесвітом, в якому час проходження окремої планети може бути визначений з точністю до пікосекунди, є місце, де в гру вступають інші сили. Для цього серединного Всесвіту, в якому протікає наше щоденне життя, те, у що ти віриш, є домінантною силою.
Закон завжди на боці того, хто має виконавчу владу. Моральність та правні нюанси не дуже на це впливають, коли справжнім питанням є «хто має вплив?»
Ми довше живемо й більше помічаємо, — припустив він. — Не думаю, що все так просто. Деякі люди ніколи нічого не помічають. Їхнє життя просто триває.
П’ятдесят, сто років, нам це не здається довгим, та все ж… — Вони інтенсивніше використовували доступний їм час.
Єдиний Бог у своєму нескінченному милосерді дав нам нескінченний Усесвіт, де все може статися.
Що не можемо контролювати, те мусимо прийняти, — сказала вона. — Бо це, напевно, діяння Боже, — відповів Вафф.
Тож у всьому цьому була певна логіка, але вона викидала виконавців із гнізда в хаос. «Який мусимо впорядкувати по-своєму».
Ментат не дозволив собі це побачити. Логіка може бути такою ж сліпою, як і інші здібності.
Усе почалося від розпізнання того, що люди не створені рівними, що вони успадкували різні здібності й пережили різні події. Це все створило людей з різними здобутками та різною вартістю.
Бюрократія нищить ініціативу. Мало що бюрократія ненавидить сильніше за інновацію, надто ж інновацію, яка дає кращі результати, ніж старі рутинні процедури. Унаслідок покращень ті, хто досі був на вершині піраміди, здаються невмілими. А хто хоче здаватися невмілим?
Навіть у найкращих ментатських прогнозах нагромаджуються помилки… дайте тільки достатньо часу.
Потреба мати своє таємне місце. Друзі, які були не друзями, а людьми, готовими глузувати з нього. Ніхто з цих компаньйонів не міг розділити з ним такого чуда. Воно належало тільки йому! Це було щось більше, ніж місце самотньої безпеки. Це був приватний Патрінів знак перемоги.
Дункан глянув у свою порожню чашку, затим знову на Теґа. — Чого б вам не взяти чогось випити? Ви теж тяжко напрацювалися. Проникливе питання. Не варто недооцінювати цього юнака. Він знає, що спільне споживання їжі — один із найстаріших ритуалів творення зв’язку.
ніколи не варто ображатися на правду, навіть якщо вона болісна.
Люди завжди мріють про щось більше, ніж безпосередня радість чи глибше почуття, зване щастям.
«ЩО ТАКЕ ВИЖИВАННЯ, ЯКЩО НЕ ВИЖИВЕШ У ЦІЛОСТІ? СПИТАЙТЕ ЦЕ В БЕНЕ ТЛЕЙЛАКС! ЩО, ЯК ВИ НЕ ЧУЄТЕ БІЛЬШЕ МУЗИКИ ЖИТТЯ? ПАМ’ЯТЕЙ НЕ ДОСИТЬ, ЯКЩО ВОНИ НЕ КЛИЧУТЬ ВАС ДО ШЛЯХЕТНОЇ МЕТИ!»
І наші життя також! Теґові теж не подобалося, що непевності громадяться одна на одну, та, врешті-решт, усі плани покладалися на вміння тих, хто їх реалізовував.
Забування — це ваша доля. Усі старі уроки життя ви втрачаєте і здобуваєте, втрачаєте і здобуваєте.
Усе здавалося випадковим, розкиданим навмання, проте підкорялося суворому порядку. А це, як знала Тараза, було уособленням Сестринства.
Ми ніколи до кінця не позбудемося впливу вчителів з нашого дитинства та взірців, які нас сформували
Був собі чоловік, який день у день сидів і дивився на вузьку шпарину, де з високої дерев’яної огорожі вийнято одну дошку. Щодня повз огорожу, з другого її боку, проходив дикий пустельний осел. Спершу у вузькій шпарині з’являвся ніс, тоді голова, передні ноги, довга коричнева спина, задні ноги, а врешті хвіст. Якось чоловік схопився з сяйвом прозріння в очах і гукнув усім, хто його чув: «Це очевидно! Хвіст є наслідком носа!»
Пам’ять ніколи не відтворює дійсності. Пам’ять реконструює. Усі реконструкції змінюють оригінал, стаючи зовнішніми рамками співвідношень, які неминуче виявляються затісними.
Серце, приховане за міцними бар’єрами, стає крижаним.
Ти сказала, що я мушу у всьому підпорядковуватися тобі, нічого не шкодувати, не вивляти жодного непослуху. — А ти сказала: «І це все?» — Я тоді мало що знала, чи не так? Та й досі мало що знаю. — Ніхто з нас не знає багато, дитино. Крім того, що всі ми танцюємо разом. А коли найменша з нас зіб’ється, то, напевне, прийде Шайтан.
Коли зустрічаються чужинці, варто з розумінням ставитися до відмінностей у звичаях і підготовці.
Найнебезпечніша потенційна конкуренція для будь-якого організму походить від особин його власного виду. Вид споживає згідно з потребами. Зростання обмежене тією потребою, засоби задоволення якої наявні в найменшій кількості. Найменш сприятлива умова контролює темп зростання. (Закон Мінімуму)
Ошукування було не таким складним, як дехто припускав. Більшість людей хоче, щоб їх вели. Той офіцер позаду теж цього хотів. Це пояснювалося глибокими родоплемінними інстинктами (могутніми підсвідомими мотиваціями).
Теґ поринув у міркування про «розбещених блудниць». «Називати їх розбещеними неправильно», — подумав він. Інколи найбагатші стають розбещеними. Причиною цього є переконання, що за гроші (владу) можна купити всіх і все. Чому б їм у це не вірити? Бачать таке щодня. Легко повірити в абсолюти.
Древні металурги не потребували розуміння молекулярної та субмолекулярної структури своїх металів — сталі, бронзи, міді, золота й цинку. Вигадали містичні сили, щоб описати незнане, а самі тим часом далі працювали у своїх кузнях й орудували своїми молотами.
🟠 Донат? Донат!
Доки ми тут, то принагідно нагадую, що задонатити це не тільки чудова ідея, що береже сон, покращує травлення і робить волосся блискучим, а ще й наш обовʼязок, бо в нас є тільки ми.
Ну, а вдруг ти вже задонатив, то завжди можеш закинути кілька грибнів на підтримку проекту
А тут от мої соціальні мережі, чуєш, підпишись!
Відкрийте більше з gallery21
Підпишіться, щоб отримувати найсвіжіші записи на вашу електронну пошту.